Середа, 19 вересеня
Ми у соціальних мережах:
07 вересеня 2018

ДО УВАГИ СІЛЬГОСПВИРОБНИКАМ

Державною установою «Волинська регіональна державна лабораторія державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» було проведено лабораторні дослідження зразків пшениці та ячменю одного з сільськогосподарських товариств області на предмет виявлення токсичних грибів та встановлення ступеня їх токсичності, а також виявлення алкалоїдів. 

В результаті досліджень було виділено мікроскопічні гриби роду Fusarium, за біопробою на токсичність  встановлено, що даний гриб є слаботоксичним та виявлено також алкалоїди у досліджуваних зразках.

СКАНКОПІЯ ЗВІТУ ПРО ПРЕЗУЛЬТАТ  

Слід зауважити, що даний випадок є актуальною проблемою сьогодення,  ураження зернових деякими видами грибів з утворенням токсинів та подальшим розвитком мікотоксикозів сільськогосподарських тварин. 

Однак, мікотоксини частіше зустрічаються у рослинних продуктах, якими здебільшого є корми для тварин. При цьому ураження рослин грибками може відбуватися як під час дозрівання і збирання врожаю, тобто ще на полі в разі виникнення несприятливих метеорологічних умов, так і під час зберігання, при порушенні відповідних режимів. Як правило, корми, заражені грибками, змінюють свій зовнішній вигляд і запах, що допомагає їх виявити і видалити. Часткова сезонність прояву мікотоксикозів може припадати на ранню весну, коли закінчують згодовування кормів минулого врожаю. В той час, через нестачу кормів деякі господарства нехтують їхньою якістю, що дуже негативно позначається на здоров’ї тварин та їхній продуктивності. Більше того, в разі згодовування тваринам недоброякісних кормів, мікотоксини можуть виділятися з молоком, накопичуватися в органах і тканинах майбутніх забійних туш, акумулюватися в яйцях тощо.

Отруйність рослин зумовлюється наявністю в них так званих діючих елементів – отруйних речовин. Найчастіше трапляються і найкраще вивчені такі отруйні речовини рослин, як – алкалоїди, глікозиди, ефірні олії, органічні кислоти та інші ангідриди. До рослин, що містять алкалоїди, належать дурман, блекота, беладона, борець, чемериця, мак-самосійка, люпин, тютюн, пажитниця, болиголов та інші.   

Великим окремим блоком виступають фузаріотоксикози. Вони можуть розвиватися при згодовуванні забрудненого зернофуражу, комбікормів, сіна та соломи, а також при випасанні по стерні після заморозків. Так, фузаріотоксикоз спостерігається при споживанні тваринами зернових кормів, забруднених різними грибками роду Fusarium, зокрема F. gramineanim, F. nivale та F. avenaceum. Ця так звана «червона пліснява» викликає розлади нервової системи. Виражену нейротоксичну дію мають також алкалоїди лізергівоної кислоти та похідні клавіну,  які продукують маточні ріжки — Claviceps purpurea та Claviceps paspalum — з розвитком відповідного захворювання клавіцепстоксикозу.

У боротьбі з мікотоксикозами на перше місце виходить їхня профілактика, яка передбачає заготівлю доброякісних кормів та дотримання відповідних правил зберігання. Джерелами мікотоксикозів можуть бути як грубі, так і концентровані корми, тож при закупівлі кормових засобів також важливо перевіряти їхню якість. Орієнтовно можна визначити, що у випадку виявлення більш ніж 10% гнилого, пліснявого чи іншим чином зіпсованого корму, згодовування такого корму тваринам здійснювати не можна.

У випадку ураження зерна сажкою в об’ємі до 0,3%, його можна очищувати зерноочищувальною машиною або занурювати попередньо у воду для відділення шкідливих домішок.

У практиці використання зерна, пошкодженого фузаріозом, застосовують змішуванням його з партіями здорового зерна, кількість фузаріозного зерна, що додається визначається  ступенем ураженості в даній партії.

Для кожного конкретного випадку повинні розроблятися спеціальні заходи із знезараження кормів перед їхнім згодовуванням, залежно від результатів лабораторних аналізів. Однак такий підхід є вимушеним і вкрай дорогим заходом, тож вдаватися до знезараження не завжди є економічно доцільним. Нехтувати безпечністю кормів при цьому також не варто, бо наслідки їхнього згодовування можуть бути непередбачуваними і небезпечними не тільки для тварин, а й для кінцевих споживачів тваринницької продукції.