Четвер, 28 березня
Ми у соціальних мережах:
Групи управління
s
04 червня 2021

Микола Король: хочу побачити як розвивається те, в що вклав душу!

Мій співрозмовник любить футбол! І не лише вболіває за улюблену команду та знає всіх гравців,  він сам у 55-ть  ще грав за збірну  держслужбовців Турійського на той час району! А ще він любить свою роботу, якій віддав більше 40 років життя! 

Ранок  Миколи Короля розпочинається з 20 - хвилинної  фіззарядки.  Для нього, 65 - річного, досі звично багато рухатися: вправи з гантелями, віджимання, ходьба…

– Аякже інакше?  -  зазначає чоловік. - Це вже стиль життя. Зарядка щодня, крім неділі і свят, коли в церкву йти. У футбол на професійному рівні не грав, але перше-друге-третє місця  займали серед любителів. Пізніше у нас була футбольна команда ветеранів. Запрошували в Польщу, мабуть, більше 10 разів там був — Грубешів, Влодава. Замость, Хелм, Краснік.  Зараз  молоддю грати вже не виходить, — з посмішкою резюмує уродженець Турійщини.

Далі буденний ранок, як каже Микола Петрович,  перетікає у щоденну господарку, а за нею - робота. Про неї начальник Ковельського міськрайонного управління ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області Микола Король може говорити годинами. Згадуючи минуле, ветеран служби запевняє, що своєю справою захоплений і не жалкує жодної хвилини, жодного дня.

– Ветеринарією в родині ніхто не займався. Нас четверо дітей у батьків було. Мама - неписьменна, а батько -  чотири  класи завершив. Я – найстарший, ще троє дрібніших, то батько й каже: « Потрібна професія. Давай-но, у ветеринари йди!» - згадує Микола Петрович.

І Микола Король дослухався до батькової поради - вступив до Рожищенського зооветеринарного технікуму. Вступив, хоч, здається, ніколи і не міряв про цей фах. Так, тварин любив, але не думав, що все подальше життя  пов’яже із турботою про братів наших менших. Потім сподобалося і захопився цією справою!

– Дуже сильні викладачі були у технікумі. Там  рік навчався, потім - армія. Потому знову навчався. У 1978 році в березні прийшов на роботу в Мокрецьку дільничну  ветеринарну лікарню. Оперувати любив. Любив і  це вдавалося. Вдячний завідувачу ветеринарної лікарні Михайлу Шелейді за науку. Але і в  технікумі у нас дуже хороша практика була. Пам’ятаю, покликали два кабанці каструвати по кілограмів 200. Але впоралися! І  посеред вночі кликали, і недосипали, але коли молодий, то не важко.  Часом після розтелу у тварини  послід не відділявся,  доводилося  наступного дня, коли тебе кличуть, йти відділяти. Запахи неприємні, так. Але це твоя робота. Ти на це вчився, маєш виконувати.

Молодий фахівець не соромився просити поради у досвідчених колег, а  згодом ділився досвідом і сам. Запевняє, що йому завжди таланило на людей.

– У дільничній лікарні, коли працював,  ми обслуговували чотири колгоспи, в яких було на той час понад десять  тисяч  ВРХ і десь мабуть до 4 тисяч овець, тисяч дві свиней, птиця... Роботи вистачало. Навесні, у березні, була така диспепсія, коли телята хворіли і масово гинули,  лікувати їх було важко. Поголів’я багато, а кормів не вистачало. Пробували щось нове, читали, вишукували, ділилися інформацією. Люди у нас хороші. І коли  звертаєшся - підкажуть і ти щось з того візьмеш. Потім відповідно й сам поради даєш. І вже  гордість за результат, -  зазначає ветеран ветеринарної служби.

Микола Король все життя вдосконалюється – у молодості поєднував  роботу з навчанням у Львівському зооветеринарному інституті. У 45-ть – завершив Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при президентові України. Крім ветеринарної Микола Король працював ще й на адміністративній роботі, зокрема, обіймав посаду першого заступника голови, начальника управління агропромислового комплексу Турійської райдержадміністрації.  

– Коли ти переходиш на адміністративну роботу, там зовсім інше –  це зовсім інші завдання: організація роботи, кадрові питання тощо. Так сталося, що я  у березні 1999 перейшов працювати в Турійську районну державну адміністрацію, на посаду першого заступника, начальника управління агропромислового комплексу, тож потрібно було вчитися.  Те, що  навчали в академії, згодом чимало що згодилося – законодавчі, економічні та  юридичні питання.  Але ветеринарною практикою потрібно займатися постійно! Коли ти відійшов, то дуже важко наздоганяти, - зазначає пан Микола.

Про розвиток Держпрожспоживслужби Микола Король відругується з ентузіазмом. 

– Якщо про Законодавчу базу, то вона  відпрацьовується під європейські стандарти. Реформування Держпродспоживслужби триває. Потрібно час, щоб все пройти. Думаю, залишиться інспекторська й приватна практики. Але я радію з того, що  у нас є молоді люди, є й досвідчені, тобто сплав молодості й досвіду. Є люди, які можуть навчити і ті, хто хоче навчатися. Це добре! Кожен ветеринар  щось знає  таке, що мусить  передати! Те, що в жодній книзі не прочитаєш.  А молодь беручка, ловлять все моментально, - ділиться Микола Король.

Що ж до  мрій, то Микола Петрович Король, то найперша його мрія, - щоб в  Україні завершилась війна.

– Мрію, щоб окупант пішов з України, щоб держава була  цілісною, щоб ми піднялися економічно, щоб люди зажили достойно -  вони того варті. Це головне! А  ще хотілося б побачити, щоб те, в  що вклав свою душу,  розвивалося й далі, щоб  пишався  молоддю, яку  приймав на роботу, щоб пишався, що правильний вибір зробив. От, і начальника управління в Турійську, я свого часу на роботу приймав. Молоді  треба давати дорогу, а потім жити довго-довго й бачити результат! Бажаю всім здоров’я, миру та добробуту, щоб не довелося їхати у світи на  заробітки, а тут, на батьківщині, добре жилося!