Я щороку відвідую Вовчак, для мене це священне місце - Галина Беляновська
Галина Беляновська - провідний спеціаліст відділу контролю за обігом засобів захисту рослин управління фітосанітарної безпеки Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області. Закохана у рідний край, не байдужа до його історії та сьогодення волинянка - зібрала до cотні експонатів і створила в себе вдома родинний музей «Українська хата», а її рідна батьківська хата була перевезена 2019 року в історико-культурний комплекс «Вовчак-Волинська Січ», (де, як відомо, народилась Українська Повстанська Армія) і стала музеєм під відкритим небом. Вона - любить поезію, сама пише вірші, а ще вона - фахівець своєї справи, на займаній посаді працює ось уже 20-ий рік.
Родина і урочище Вовчак
Напередодні Дня захисників і захисниць України та Дня створення УПА пані Галина розповіла, що її родину багато пов’язує з цими святами, адже всі її родичі по лінії батька проживали в колишньому селі Вовчак, на Турійщині.
«Мій рідний дід по лінії батька - Самуїл Костянтинович Димінський загинув у Латвії 14 вересня 1944 року. Я розшукала в історичних архівах, що він похований у селищі Ергли, що за 45 км від міста Мадонна. Бабуся Федора залишилася вдовою з чотирма неповнолітніми дітьми, серед яких був і мій батько…Вона з дітьми тоді змушена була переїхати в сусіднє село Свійчів Володимир-Волинського району, де згодом народилась і я. Тяжко їм було… Село Вовчак зникло, його зрівняли з землею через УПА. Це було місце розташування однієї з перших баз українських повстанців. Щоправда, вціліла і збереглась там донині лише могила рідної бабусиної сестри Уляни», - розповіла Беляновська.
«Я щороку відвідую з родиною урочище Вовчак - це священне місце, де тепер уже проходять фестивалі повстанської пісні та інші заходи, присвячені УПА. А в липні в 2019 році мою рідну батьківську хату, яка була побудована в 60-х роках минулого століття і в якій колись проживала зі своїми батьками і я, перевезли із села Свійчів в історико-культурний комплекс «Вовчак-Волинська Січ», де вона стала музеєм під відкритим небом», - згадує патріотка.
Пані Галина розповіла, що перевозили дерев’яну хату цілою, не розбираючи. Її підняли з фундаменту і за допомогою відповідної техніки перевезли до урочища Вовчак. За словами волинянки, це якихось 5-7 кілометрів, але хата велика - 7 на 11 квадратних метрів, тож всі переживали, щоб все було добре. Наразі на Вовчаку хату реставрують, а на горищі облаштували хостел для туристів.
«Там в лісі якась особлива аура, там легко дихається і хочеться туди приїхати ще і ще… Про цю подію я написала вірш «…Став музей з тої хатини – для всіх внуків України! - радіє волинянка. - Я дуже вдячна всім, хто долучився до перевезення моєї хатки, рада, що дідова праця не пропала даремно і буде служити ще багатьом поколінням».
Музей «Українська хата»
«Хто не знає свого минулого – той не вартий майбутнього», - цитує М. Рильського пані Галина. Вивчення історії свого роду дало їй із сином змогу створити родове дерево. Вона не забула про збережені сімейні реліквії, старовинні предмети домашнього вжитку початку 20-го століття та вишиті і виткані її мамою вироби… Ця неймовірна жінка створила вдома родинний музей і назвала його «Українська хата».
«Згодом всі подруги і родичі почали дарувати мені цікаві експонати. Музей стали відвідувати. Найбільше - сусідські діти! Приводять вони і своїх друзів», - із захопленням розповідає пані Галина.
А ще в цьому музеї Галина Беляновська приймала своїх виборців, адже була тричі обрана депутатом Турійської селищної ради.
Поезія
«Люблю поезію з дитинства, бо в ній можна отримати всі відповіді на всі запитання, які хвилюють…і висловити все те, що відчувається десь там далеко, у глибині душі, те, що прозою передати неможливо… Я завжди з великим задоволенням читала вірші, читала їх зі сцени в школі і в технікумі. Сама розпочала творити вже після 30-ти років. Пишу вірші просто так для душі, а ще люблю дарувати приємні біографічні вітання своїм друзям на ювілеї. Справжня Муза приходить рідко. До речі, моя покійна мама почала писати в 60 років», - зазначила волинянка.
Професія
У дитинстві Галина мріяла стати вчителькою української мови і літератури, але, як каже, не судилося… Проте не шкодує щодо обраної професії, адже дуже любить вирощувати квіти і всі рослини, а їх, запевняє, потрібно вміти захищати від хвороб, шкідників і бур’янів.
За словами Галини, так приємно стає на душі, коли дякують за консультацію чи корисні поради у сфері захисту рослин… Значить – потрібна людям така професія!
«Для щастя треба зовсім не багато,
Лише краплинку з моря доброти…
І вірити, і мріяти, і знати –
Що в цім житті комусь потрібен ти!»
Епілог
Галина Беляновська запевняє, що їй дуже пощастило працювати у дружньому колективі, де не тільки завжди нададуть практичну допомогу, коли потрібно щось в роботі, але й допоможуть в скрутну хвилину та порадіють разом.
«Напередодні 14 жовтня, коли українці відзначають одразу чотири свята: перше – Свято Покрови Пресвятої Богородиці, друге – День українського козацтва, третє свято - День створення УПА і четверте дуже молоде – День захисників і захисниць України - я щиро вітаю всіх із цими святами! Зичу всім міцного здоров’я, професійних успіхів, сімейного благополуччя і Божого благословення! Зичу стабільності, щоб всі мали роботу в своїй країні, а не їхали працювати за кордон! І ще зичу мирного неба всім нам!
«Любіть і цінуйте свою Україну!
Шануйте її, наче неньку єдину,
Творіть добрі страви: великі й малі,
Щоб слід залишити на рідний Землі!»