Несприятливі погодні умови цього літа, які супроводжувалися рясними затяжними дощами перешкоджали проведенню обмолоту зернових колосових культур. Запізнілі строки збирання сприяли появі та розвитку хвороб на зернових культурах. 

Значних недоборів і втрат урожаю пшениці озимій завдають  хвороби, серед яких значним поширенням вирізняються сажкові захворювання, септоріоз листя і колоса, фузаріоз колоса, альтернаріоз, оливкова і снігова пліснява, чорний плямистий та базальний бактеріози, вірусні хвороби. Відтак пшениця озима потребує постійного контролю й захисту.

Фузаріоз проявляється в ураженні кореневої системи і надземних органів рослин. На колосі утворюється суцільний рожевий наліт. Фузаріоз викликає гостре захворювання під назвою  «п’яний хліб». Потрапляючи всередину зерна, міцелій фузаріума утворює токсин – фузарин. Зерно стає отруйним, борошно із такого зерна є токсичним, споживання його в їжу може викликати важке захворювання септичною ангіною, яке дуже небезпечне для здоров’я людини. Таке зерно може викликати отруєння тварин. Гриб утворює специфічний метаболіт – вомітоксин, через який в організмі відбувається розлад органів травлення, а також психіки (слабкість, збудження, тремтіння в кінцівках). Вміст вомітоксину в продовольчій пшениці та зерні на корм нормується в межах 0,5 мг в 1 кг зерна. При сортовому помелі м’якої пшениці найбільше забрудненими фузаріозом є висівки. На них приходиться близько 60 % від загальної кількості вомітоксину в зерні. Сепарування, яке використовується на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах дозволяє видаляти із фузаріозної пшениці 20-30% вомітоксину, який міститься у зерновій масі.

Саж­кові хво­ро­би несуть подвійну шкоду агровиробникам: вони не лише скорочують густоту посівів пшениці, а й замість зерна у колосі дають утворену спорову масу. Серед видового складу відмічені такі  як: тверда, летуча, стеблова та карликова сажки. Ура­жені про­ро­ст­ки пше­ниці ози­мої уповільню­ють свій ріст і роз­ви­ток, ча­с­ти­на їх ги­не, внаслідок чо­го зни­жу­ють­ся схожість і гу­с­то­та посівів. При­хо­вані не­до­бо­ри вро­жаю че­рез твер­ду саж­ку зу­мов­лені тим, що ма­са на­зем­ної ча­с­ти­ни в рос­лин, які оду­жа­ли від хво­роб, змен­шується на 30–40%, відповідно до­вжи­на стеб­ла й ко­ло­са втра­чає 15–20% порівня­но з неінфіко­ва­ни­ми рос­ли­на­ми; у ко­лосі на 10–15% фор­мується мен­ше зер­нин, змен­шується ма­са 1000 зер­нин. При­хо­вані не­до­бо­ри вро­жаю іноді вдвічі-вчетверо пе­ре­вер­шу­ють відкриті втрати в ре­зуль­таті ут­во­рен­ня чор­ної спо­ро­вої ма­си замість зер­на в ко­лосі ура­же­них рос­лин. За силь­но­го ура­ження не­добір уро­жаю мо­же ста­но­ви­ти по­над 15–20%. Крім того, встановлено, що при тривалому згодовуванні тваринам ячменю з домішкою теліоспор твердої сажки у корів спостерігалося порушення серцевої діяльності, зменшення надоїв молока, а серед овець – навіть смертність. (Бублик Л.І., Васечко, Г.І., Васильєв, В.П. та ін., 1999). 

За роз­вит­ку стеб­ло­вої саж­ки хворі рос­ли­ни да­ють уп’яте­ро мен­ший уро­жай ма­си, змен­шується про­дук­тив­на ку­щистість. Не­добір уро­жаю зер­на в по­льо­вих умо­вах відповідає відсот­ку ура­же­них рос­лин. Кар­ли­ко­ва саж­ка — шкід­ливіша за твер­ду. Ура­жені посіви май­же не фор­му­ють уро­жай. Летуча сажка дуже шкідлива. Уражені рослини не плодоносять. Маса надземної частини хворої рослини на 30-40% менша, ніж здорової. Існує прихований недобір урожаю. Деякі рослини видужують, але якість і величина урожаю знижується. 

Несприятливих погодних умов для сажкових хвороб не існує, адже завдяки своїй формі паразитизму вони зберігаються або як грибниця у інфікованих тканинах культури-живителя, або як спочиваюча грибниця у зернах пшениці, заражених інфекцією. Сіючи заражене зерно, маємо результат – заражені сажковими хворобами молоді культури, проростки яких розвиваються уповільнено, а іноді навіть гинуть. Завдяки цьому страждають густота та схожість посівів – вони значно знижуються.

Оливкова плісень уражує пшеницю та інші злаки. Особливо інтенсивно розвивається за вологої погоди у період достигання хлібів. Частіше проявляється на стеблах, колоссі, зерні та старіючих листках, на яких утворюється оливково-чорний, бархатистий щільний наліт у вигляді дернинок. Органи рослин, уражені оливковою плісенню, ніби вкриті сажкою, тому цю хворобу помилково вважають сажкою. При запізненні із збиранням хлібів у вологу погоду хвороба швидко поширюється і спричиняє почорніння всієї надземної маси рослин. Сильне ураження насіння може бути причиною зниження його схожості.

За даними спеціалістів управління фітосанітарної безпеки станом на 3 серпня 2018 року твердою сажкою уражено 1%, летучою сажкою – 0,3%, фузаріозом – 5,2%, оливковою плісенню – 80% незібраних обстежених площ озимої пшениці. 

Для визначення наявності сажкових та інших захворювань в зерні можна звернутися до ДУ «Волинська обласна фітосанітарна лабораторія», яка знаходиться в с.Зміїнець, вул. Ліскова, 1. Деталі за тел. 72 38 88 або 095 212 51 64 - директор Лихач Євгенія Антонівна.

Аналіз для визначення відсотку ураження зерна сажковими хворобами проводить ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» у м. Київ. Деталі за тел. 044 257 89 91.