Шкідники запасів — найбільша проблема для зернозберігаючих та переробних підприємств. Втрати, яких вони завдають, вимірюються в мільйонах тонн зерна. Щороку в світі при зберіганні зерна від комірних шкідників втрачається до 25% зібраного зерна, істотно знижуються його харчові якості. 

В Україні виявлено 116 видів комірних шкідників. Найпоширенішими являються комірний і рисовий довгоносик, великий та малий борошняний хрущаки, горохова і квасолева зернівки, зерновий шашіль (точильник), рижий коротковусий і суринамський борошноїди, зернова міль, млинова і південна комірна вогнівки, кліщі та ін. Проте, зазвичай, найбільш зустрічаються не більше 4–5 видів. 

Живлячись зерном, шкідники забруднюють його екскрементами, шкірками від линянь, відмерлими особинами, трухою, павутинням. Зерно склеюється у грудки, ущільнюється, в ньому підвищується температура і вологість. Із пошкодженого зерна отримують неякісне, з погіршеними хлібопекарськими і смаковими якостями борошно. Таке зерно набагато швидше заселяють плісняві гриби, що проростаючи псують його, виділяють шкідливі й канцерогенні речовини, утворюють отруйні для людей і тварин мікотоксини, різко знижують посівні якості насіння. 

Шкідники зернових запасів мають високу потенційну здатність до розмноження, тому за тривалого зберігання зернопродуктів та сприятливих для розвитку комах умов їх кількість може різко зростати. Зовсім знищити їх неможливо, але можна знизити до мінімуму їхню чисельність і спричинену ними шкоду. Стратегія захисту зернових запасів від шкідників ґрунтується на особливостях їх розповсюдження, розвитку, розмноження і шкідливості, залежно від умов, способів і режимів зберігання зерна і зернопродукції, та поєднує комплекс карантинних, профілактичних і винищувальних заходів на всіх етапах заготівлі, транспортування і тривалого зберігання.

Карантинні заходи спрямовані на запобігання проникнення на територію України іноземних видів шкідників. 

Профілактичні заходи передбачають постійне підтримання необхідного санітарного режиму в зерносховищах та прискладській території, створення несприятливих умов для розвитку і розмноження шкідників.

Особливу увагу необхідно приділити ретельній підготовці складських приміщень до засипки зерна нового врожаю. Сховища потрібно звільнити від зерна, що в ньому зберігалось, та зернових розсипів, відходів, сміття та очистити місця, де оселяються і накопичуються комірні шкідники: підлогу, стіни, опорні стовпи, балки, кутки, пази, щілини, підпілля, тару, інвентар, обладнання) та прилеглу територію. Зібране сміття вивозять і знищують (спалюють або закопують). Приміщення складів провітрюють, просушують, білять розчином хлорного вапна та проводять їх дезінсекцію.

Знезараження незавантажених зерносховищ хімічними препаратами є профілактичним заходом, оскільки зерно в складі відсутнє і, одночасно, винищувальним відносно тих шкідників, які є в наявності в приміщенні, обладнанні і прискладській території. Найкращим винищувальним заходом боротьби зі шкідниками зернових запасів продовжує залишатись хімічна дезінфекція зерна: волога, аерозольна, газова (фумігація). 

Зерносховища треба перевіряти не менше 2 разів на рік, а саме: весною, коли шкідники після зимівлі починають посилено живитись і розмножуватись, і влітку перед засипкою зерна нового урожаю, а стан зернопродуктів перевіряти регулярно.

При роботі з пестицидами необхідно суворо дотримуватись регламентів застосування препаратів, правил техніки безпеки та санітарно-гігієнічних вимог.