Трихограма – потужний екологічний та біологічний метод боротьби зі шкідниками. 

У 2020 р найповніший список видів цього роду світової фауни містив електронний каталог World Chalcido idea Database, до якого входили 215 назв видів Trichogramma (Noyes, 2020). Проте  для фауни України зазначено всього 9 видів роду Trichogramma.

У результаті досліджень Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України (Київ) встановлено наявність 14 видів роду Trichogramma на території України, які є в колекції інституту:

T. achaeae Nagarkatti & Nagaraja, T. аurosum Sugonyaev & Sorokina; 

T. bistrae Kostadinov, T. Cacoeciae Marchal, T. cephalciae Hochmut & Martinek, T. dendrolimi Matsumura, T. elegantum Sugonyaev & Sorokina; 

T. еmbryophagum Hartig, T. evanescens Westwood, T. piceum Djurich, T. pintoi Voegele, T. principium Sugonyaev & Sorokina, T. semblidis Aurivillius;

T. telengai Sorokina.

Практичне застосування знайшли 3 види – трихограма звичайна (бура), трихограма безсамцева і трихограма жовта. Кожен вид трихограми має улюблених господарів, яйця яких він охоче й інтенсивно заражає. Цікаво, що при правильному підборі виду трихограми відбувається її накопичення у природі.

Звичайна (бура) трихограма -   (T. evanescens West.) використовується для боротьби з шкідниками польових культур.

Забарвлення її тіла змінюється від світло-бурого до чорного. Довжина яйцекладки дорівнює третині довжини її тіла.   Звичайна (бура) трихограма, поширена як у посушливих, так і у вологих регіонах. Тривалість розвитку її дещо більша, ніж в інших видів трихограми. Плодючість при розмноженні в яйцях зернової молі коливається від 20 до 40 яєць. Кількість самок втроє більша, ніж самців.

Основними  живителями бурої трихограми  є озима і капустяна совки. Однак може розмножуватися і на інших видах комах — гороховій, городній, гаммі, бавовниковій, конюшиновій, люцерновій совках, на стебловому кукурудзяному метелику, ріпаковому білані, капустяній молі, гороховій плодожерці тощо. Звичайна (бура) трихограма розселюється протягом одного покоління і заражає яйця при температурі 17-19°С на відстані до 15 м. При 25-30°С її активність підвищується і  вона може заражувати яйця шкідників у радіусі до 30 м. За допомогою вітру трихограма може переміщуватися і на більшу відстань. В Україні розвивається до дев′яти поколінь паразита за сезон.

Оптимальними умовами для розвитку та життєдіяльності звичайної (бурої) трихограми є температура в межах 18-30°С і відносна вологість повітря 60-95%. Особливо активна вона в сонячну погоду, однак прямих сонячних променів уникає. Вранці трихограма, як правило, зосереджується на верхньому боці листків, а в середині дня переходить на нижній бік, при температурі 35°С і більше - ховається в тінь.

Відомо чотири раси звичайної (бурої) трихограми (совкова, біланова, вогнівкова, плодожеркова) і майже 15 її екотипів. Використовуючи трихограму необхідно враховувати ступінь спеціалізації її рас і екотипів. Наприклад, звичайна (бура) трихограма виведена з яйцекладок стеблового метелика, значно ефективніша проти цього шкідника порівняно з расами, одержаними з яєць капустяної совки. Совкова трихограма заражала не більше 60% яйцекладок стеблового метелика, а вогнівкова — 70-80%.

Жовта трихограма - Т. раllida  і безсамцева трихограма Т. embryophagum  пристосовані до життя в плодових насадженнях. Обидва види, на відміну від звичайної (бурої) трихограми, добре розлітаються і паразитують в яйцях метеликів, надаючи  перевагу яйцям яблуневої плодожерки та листокруток. У жовтої трихограми самки одноколірні, лимонно-жовті, самці сіруваті. Яйцеклад довший, ніж у інших видів. Живителями бувають: листокрутки, хвилівки, кільчастий та сосновий шовкопряди, соснова совка та ін. Це типовий вологолюбивий вид, тому найбільш поширений на Поліссі та в Лісостепу. Плодючість вища, ніж у інших видів трихограми (30 - 47 яєць). Співвідношення самок і самців 4:1. Важливою особливістю жовтої трихограми є її здатність до активного перелітання.

Безсамцева трихограма - Т. embryophagum забарвлена в жовто-бурий колір. Біля основи черевця є темна поперечина смужка. Яйцеклад завдовжки в третину довжини грудей і черевця, разом узятих. Самців немає. Забарвлення тіла особин, відроджених із личинок, що перезимували, темно-коричневе, літніх форм - блідо-жовте. Трихограма заражує яйця таких видів комах: листокруток, совок, шовкопрядів, парусників, біланів, золотогуза, вогнівок. У садах найчастіше паразитує на яблуневій плодожерці. Тривалість життя яйцеїдів при сприятливих умовах становить 17 - 19 днів. Цей вид порівняно посухостійкий і має перевагу перед іншими видами для використання проти яблуневої плодожерки в більш посушливих районах.

Підготував завідувач відділу фітосанітарних процедур Державної установи "Волинська обласна фітосанітарна лабораторія" Іван Луцик.