Наприкінці 2022 року Верховна Рада в першому читанні ухвалила законопроєкт № 5839 – "Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за обігом генетично модифікованих організмів і генетично модифікованої продукції для забезпечення продовольчої безпеки".

Мета цього закону – гармонізувати українське законодавство з відповідними правовими актами ЄС і врегулювати сфери ГМО в Україні,  вивести з тіні нелегальне вирощування ГМ-продукції. Однак запропоновані авторами законопроєкту норми регулювання ГМО відрізняються від підходів, що діють у ЄС. Дискусії щодо ГМО в Україні зводять до їх вирощування, не враховуючи думку громадськості та споживачів.

Підхід Євросоюзу – не встановлювати заборони чи обмеження, а визначити умови та відповідальність. Тобто,  за ухвалене рішення та ризики, які воно містить, відповідають кожна окрема держава та особа.Відтак у наше законодавство мають бути введені такі європейські норми:

Реєстр полів.  У європейській практиці в такий реєстр вносяться дані про те, де і яка культура вирощується, та про те, чи містить вона ГМО. Тобто, в обов’язок країн входить вести реєстри місць вирощування ГМО (вони мають бути відомими).

Такий реєстр дасть можливість українським агровиробникам слідкувати за тим, щоб їхні поля не були по-сусідству з тими, які можуть нашкодити врожаю. Часто через  перехресне запилення культур відбувається   забруднення ГМО.  Наприклад, не ГМ-кукурудза  може отримати пилок від ГМ-кукурудзи. Як наслідок - проблеми при експорті у країни ЄС. У такому питанні реєстри зможуть запобігти небажаному запиленню та допоможуть контролювати кількісний та якісний склад полів.

Створення механізмів  буферних зон між полями, щоб забезпечити їм просторову ізоляцію один від одного. Важливо налагодити контроль вирощування, збирання, транспортування та зберігання врожаїв. Це можливо зробити, але це потребує додаткових витрат та вимагає значних зусиль від державних органів  до агровиробників.

Немало важливим фактом є те, що ГМО не завдає шкоди природі тільки через те, що містить генні модифікації. Здебільшого такі культури вимагають збільшення використання гербіцидів, що  може бути навіть небезпечним для природи та здоров’я людей.

Ще одна проблема полягає в окультуренні земель, де раніше вирощувалося ГМО. Адже під час вирощування ГМО, його залишки залишаються у ґрунтах. І перед засіванням традиційних культур, землю потрібно якісно очистити. 

Також проєкт запроваджує норми реєстрації ГМО без повідомлень до ЄС. Це призведе до наявності в Україні ГМО, які не вирощуються в ЄС та поставить під заборону експорт зерна в країни Євросоюзу.

Не слід забувати про те, що у багатьох країнах ЄС заборонено вирощування та використання ГМО. Тільки в Іспанії та Португалії дозволено вирощування ГМ-кукурудзи, і то тільки 1% від загальної площі кукурудзи у Євросоюзі. А з 2017 року вони намагаються зменшити посіви і цього одного відсотка.  

Як ми бачимо, тенденції у Євросоюзі, до якого ми прагнемо, демонструють повну чи часткову відмову від ГМО. Ми маємо підтримувати такі кроки, щоб наблизитися  до ЄС, тому  законопроєкт № 5839 вимагає доопрацювання та врахування там усіх перспектив та ризиків.