Унікальним документом не лише в  історії України, що ухвалений більше 300 років тому, називають «Конституцію Пилипа Орлика». Насправді повна  назва документа – «Договір та Встановлення прав і вольностей Війська Запорозького» Укладався договір між Пилипом Орликом, новообраним Гетьманом Війська  Запорозького, та між старшиною, полковниками, в цілому  Військом Запорозьким у  місмті Бендерах (нині  територія Республіки Молдова). Ухвалення  Конституції відбулося в день обрання Пилипа Орлика гетьманом в еміграції натомість померлого Івана Мазепи 5 квітня 1710 р. (16 квітня за н. ст.). 

Дослідники зазначають,  що прийняття Військом Запорозьким власних «договірних пунктів» стало справді великою подією, оскільки засвідчувало політичну зрілість козацької держави, яка вперше «самоусвідомила» себе і на формальному рівні зафіксувала розподіл прав та обов’язків між гетьманом і «козацьким народом»

Головний зміст цієї Конституції – домовленість між гетьманом Пилипом Орликом та його соратниками-козаками з шведським королем Карлом ХІІ як захисником і гарантом незалежності України, на підставі якої Україна відходила під шведську протекцію, а її громадяни керувалися б Конституцією у повсякденному житті. 

Орлик брав зобов’язання у випадку перемоги мазепинців і перетворення  його з гетьмана у вигнанні в законного керівника нації обмежити  гетьманську владу та привілеї,  зберігаючи при цьому окремий статус запорожців, обіцяв зменшити соціальне гноблення міщан і селян, боротися за політичне і церковне відокремлення України від Росії. 

Конституція Пилипа Орлика  складається із  преамбули (вступу) і 16 статей.  Передмова - це пояснення, чому Україна розриває спілку з Росією і переходить під протекцію Швеції.  У 1-й статті договору проголошується, що після визволення України з московського ярма гетьман визнає православну віру східного обряду сповідання панівною.  У 2-й статті проголошується непорушність і цілісність кордонів України, шведський король зобов’язується бути протектором - захисником української козацької держави. У 6-й статті Конституції впорядковується питання внутрішнього врядування, а саме: обмеження самодержавної (одноосібної) влади гетьмана і створення, як у поміч, так і на противагу йому Генеральної Ради Старшини. У ній також декларується, що гетьман не уповноважений самостійно карати злочинців, – це право генерального військового суду. У політико-правовій думці козацько-гетьманської доби починає  формуватися розподіл на законодавчу, виконавчу і судову влади. 

Гарантією дотримання записаних у Конституції непорушних громадських вольностей повинна була стати присяга гетьмана Пилипа Орлика та "есекураційний диплом" (підтвердження) шведського короля Карла XII.

Конституція Пилипа Орлика не була повністю впроваджена в суспільне життя у зв’язку з несприятливими політичними особливостями того часу, але стала унікальним історичним документом, що творив на козацьких засадах основи демократичного устрою Гетьманщини.

Документ був укладений у двох примірниках: давньоукраїнською та латинською мовами. 

 Довідка: Український політичний, державний і військовий діяч, поет, публіцист Пилип Орлик  народився  11 жовтня 1672 р. (21 жовтня за н. ст.) у селі Косуті Ошмянського повіту (сучасна Гродненська обл. Республіки Білорусі). Його батько - Степан походив з відомого аристократичного роду, розповсюдженого в Чехії, Моравії і Шлезьку. Мати-Ірина, за джерелами, можливо, з православного роду Малаховських, одноосібно виховувала і становила на ноги сина, адже батько загинув 1673 року під Хотином під час польсько-турецької війни. Ймовірно, саме за її ініціативою Пилип Орлик був охрещений за православним обрядом. Навчався Пилип Орлик у Віленському єзуїтському колегіумі, пізніше – у Києво-Могилянської академії, був учнем Стефана Яворського. Завдяки своїм здібностям випускник академії починає працювати в консисторії Київської митрополії, пізніше – старшим військовим канцеляристом і регентом справами в Генеральній військовій канцелярії, а згодом обіймає посаду генерального писаря.  Був однією з найближчих до Івана Мазепи осіб. Помер на самоті у Яссах (сучасна Румунія) 24 травня 1742 р.

Пилип Орлик залишив велику писемну спадщину – особистий щоден-ник ("Діаріуш подорожній"), листи до можновладців тогочасної Європи, договори, декларації тощо. 

За матеріалами монографії «Український гетьман Пилип Орлик» кандидата історичних наук  Юрія Фігурного із Науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки України.