Відповідно до ст. 37 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» , особа, яка створила сорт, визнається автором сорту. Вона набуває особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин від дати державної реєстрації прав на сорт.

Право на поширення сорту в Україні виникає з дня прийняття рішення про державну реєстрацію майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту. Рішення про державну реєстрацію прав на сорт є одночасно рішенням про державну реєстрацію сорту. 

Стаття 39 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» визначає, що майновими правами інтелектуальної власності на сорт рослин  є право  володільця патенту  на використання сорту  та виключне право на дозвіл чи заборону використання  сорту іншими особами, яке полягає в тому, що  ніхто без дозволу  володільця патенту не може здійснювати щодо насіння чи посадкового матеріалу сорту такі дії:

- виробництво або відтворення ( з метою розмноження);

- доведення до кондиції з метою розмноження;

- пропонування до продажу;

- продаж або інший комерційний обіг;

- вивезення за межі митної теритлорії України;

- ввезення на митну територію України;

- зберігання для будь-яких перелічених вище цілей.

Найпоширенішою правовою формою дозволу використання сортів рослин у господарському обігу є ліцензійний договір на використання об’єкта права інтелектуальної власності. За ліцензійним договором власник сорту (ліцензіар) передає право на використання сорту іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов’язання вносити ліцензіару обумовлені договором платежі і здійснювати інші дії, передбачені ліцензійним договором. 

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об’єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Права на використання об’єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.

Відповідно до статті ст. 15 Закону України «Про насіння та садивний матеріал» насіння і садивний матеріал вводяться в обіг після їх сертифікації. Сертифікати на насіння або сертифікати на садивний матеріал видаються, якщо насіння або садивний матеріал належать до сорту, занесеного до Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні.

Доступ до Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні, є вільним і безоплатним.