Довіра споживачів до банківської та страхової систем є своєрідною валютою фінансового ринку. Без неї неможлива ефективна мобілізація заощаджень громадян та їх перетворення на інвестиції. Водночас ефективний захист прав споживачів є ключовим інструментом формування цієї довіри. На цьому під час круглого столу «Економічні та правові аспекти фінансової системи України в умовах воєнного часу»  наголосила головний спеціаліст сектору контролю за рекламою та дотриманням антитютюнового законодавства управління захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області Тетяна ГВОЗДЕЦЬКА. Захід, що об'єднав провідних економістів-науковців регіону, відбувся в Луцькому інституті розвитку людини Університету «Україна». 

«Захист прав споживачів передбачає не лише реагування на порушення, а й превентивні заходи, зокрема, забезпечення прозорості та зрозумілості фінансових послуг. Коли споживачі мають право на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про послугу, що забезпечує можливість  свідомого і компетентного вибору умов при оформленні депозитів, кредитів чи страхових полісів», — зауважила Тетяна ГВОЗДЕЦЬКА.   

Окрему увагу приділено контролю за рекламою фінансових послуг, адже саме вона формує первинне уявлення споживача про продукт. 

«Найчастіше саме в рекламі виникають маніпуляції: приховування реальної вартості кредитів, замовчування умов страхування, використання неправдивих гарантій або оманливих формулювань «0%» чи «без комісій», — додала Тетяна ГВОЗДЕЦЬКА. 

Під час наукового заходу наголошено, що законодавство України встановлює чіткі вимоги до реклами. Зокрема, вона повинна ґрунтуватись на принципах законності, точності, достовірності, а також передбачати використання форм і засобів, що не завдають шкоди споживачам.

Реклама не повинна підривати довіру суспільства та має відповідати принципам добросовісної конкуренції. Не допускається введення споживачів в оману чи завдання шкоди особам, державі або суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування інформації або порушення вимог щодо часу, місця і способу її розповсюдження.