Генетично модифiкований органiзм (далi – ГМО) – будь-який органiзм, крiм людини, у якому генетичний матерiал цiлеспрямовано змiнений унаслiдок перенесення в геном органiзму-реципiєнта екзогенної нуклеїнової кислоти у спосiб, який не вiдбувається природним шляхом, внаслiдок схрещування та/або природної рекомбiнацiї.

Генна інженерія з’явилась у 1972 році як новий напрям у молекулярній біології. У 1996 році вперше було розпочато комерційне використання генетично модифікованих рослин. ГМО – справжній прорив у справі забезпечення продуктами харчування зростаюче населення планети, і це головний аргумент прихильників поширення трансгенів. ГМ-рослини дають більшу врожайність, можуть мати нові властивості, підвищену харчову цінність. Модифіковані сорти стійкі до гербіцидів, хвороб, шкідників, несприятливих кліматичних умов. Однак широке застосування генетично модифікованих продуктів небезпечне для здоров’я людини, оскільки ще не з’ясовано  їх вплив на здоров’я  теперішнього й майбутніх поколінь, а також і на навколишнє природне середовище. 

Чинним Законом України від 31 травня 2007 року № 1103-V «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» заборонено промислове виробництво, введення в обіг, ввезення на митну територію України ГМО, а також продукції, виробленої із застосуванням ГМО, до їх державної реєстрації, за винятком таких, що призначені для науково-дослідних цілей або державних апробацій (випробувань).

Сьогодні жодний сорт культурних рослин в Україні не занесений до Державного реєстру генетично модифікованих організмів, отже, їх культивування та ввезення в Україну є незаконними.

      Як сільгоспвиробникам уберегтися від купівлі ГМ насіння ?

1. Перед придбанням насіння сільськогосподарських рослин необхідно звернути увагу на наявність сортів, що пропонуються до реалізації, в Державному реєстрі сортів рослин придатних для поширення в Україні.

2. Необхідно купувати насіннєвий матеріал за наявності сертифіката про сортові якості насіння, який видається при умові, що сорт занесений до Реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, та відповідає сортовим якостям.

3. Сертифікат про посівні якості насіння таких культур як кукурудза, соя, ріпак, цукровий буряк видаються за умови перевірки такого насіння на вміст ГМО (наявність протоколу випробувань). Ці документи на вимогу покупця зобов’язаний надати виробник/постачальник (посередник), який реалізує посівний матеріал.

4. Звірити дані, занесені до супровідних документів, з даними, що нанесені на етикетки, якими марковано пакування з насінням.

Дія Закону України «Про насіння і садивний матеріал» не поширюється на обіг насіння й садивного матеріалу генетично модифікованих організмів (рослин), тому вищеназвані документи, які передбачені даним законом, видаються лише на сорти рослин, які не є генетично модифікованими.

Також перевірити наявність ГМО у насінні, яке ви купуєте, можливо шляхом відбору проб від партій насіння та подальшої їх перевірки в лабораторіях, які акредитовані на визначення наявності або відсутності генетично модифікованих організмів.

12 вересня 2023 року Президентом підписаний Закон України від 23.08.2023   № 3339-IX «Про державне регулювання генетично-iнженерної дiяльностi та державний контроль за розмiщенням на ринку генетично модифiкованих органiзмiв i продукцiї», який набуває чинності з 16 вересня 2026 року.

На період імплементації закону дається 3 роки. За цей період буде розроблено підзаконні акти, порядки реєстрації, ведення офіційних реєстрів, баз даних з відкритою інформацією. Цим документом передбачається створення чітких та прозорих правил для підприємств, які хочуть вирощувати чи закуповувати агропродукцію з вмістом ГМО.

З дня набрання чинності цим Законом будуть заборонені:

1) дослідження та випробування генетично модифікованої кукурудзи у відкритій системі, її державна реєстрація, розміщення на ринку та ввезення на митну територію України, крім ввезення для науково-дослідних цілей у замкненій системі за наявності відповідного дозволу;

2) вирощування протягом п’яти років генетично модифікованих цукрових буряків і ріпаку, крім вирощування для проведення досліджень і випробувань у відкритій системі за наявності відповідного дозволу.

 Такі генетично модифіковані культури як кукурудза, соя і цукрові буряки можуть перехресно запилятися й забруднювати наявністю ГМО так звані чисті культури. Відтак, у законі на першому місце – пріоритет безпечності культур без ГМО.

Цей закон має наблизити законодавство в Україні в сфері ГМО до європейських норм і стандартів.