Саранові становлять серйозну загрозу для сільського господарства, оскільки здатні до масового розмноження та можуть завдавати значної шкоди посівам сільськогосподарських культур.

Усі саранові, що поширені в Україні, мають одну генерацію на рік. У більшості видів зимує яйце. Навесні яйця продовжують розвиватися, після прогрівання ґрунту з них виплоджуються червоподібні личинки. Личинка розвивається до 40 днів і проходить 5 віків. У фазі личинок комахи малорухливі та легко піддаються локалізації. Пересування личинок і дорослих особин зазвичай обмежене й передбачуване, що дає змогу своєчасно реагувати. 

На території Волинської області поодиноко трапляються особини нестадних видів саранових. Водночас спекотна та посушлива погода може сприяти формуванню осередків підвищеної чисельності цих комах на пасовищах, луках, необроблюваних землях, у лісосмугах, а також у суміжних посівах соняшнику, кукурудзи, овочевих та інших сільськогосподарських культур.

З метою запобігання можливим втратам урожаю необхідно своєчасно проводити обстеження угідь, виявляти місця концентрації шкідника та вживати відповідних заходів захисту. Стратегія обмеження чисельності саранових має ґрунтуватися на комплексному застосуванні агротехнічних, організаційно-господарських і винищувальних заходів.

Захисні обробки посівів проти саранових доцільно розпочинати у період масової появи личинок першого віку. Їх рекомендується проводити вранці та ввечері, коли комахи перебувають на рослинах, і завершувати до початку окрилення. Економічний поріг шкідливості становить: для личинок нестадних кобилок – 5–10 екземплярів на 1 м², для італійського пруса –  2–5 екземплярів на 1 м².

Поява сарани завжди раптова, наче стихійне лихо. Щоб запобігти масовому розповсюдженню шкідника, потрібно регулярно здійснювати моніторинг місць його скупчення та оперативно проводити заходи зі знищення при перших ознаках загрози.