Вівторок, 19 березня
Ми у соціальних мережах:
Групи управління

Карантинні організми

Амбро́зія полиноли́ста (Ambrosia artemisiifolia L.)— вид отруйних трав'янистих рослин із родини айстрових.

Амброзія полинолиста належить до карантинних бур'янів, які завдають великої шкоди не лише сільському господарству, але й здоров'ю людини. За життєвою стратегією — це рудерал, заселяє сади, городи, узбіччя доріг, залізничні насипи, луки, пасовища, пустирі тощо.

Амброзія полинолиста — однорічна яра рослина, зовнішнім виглядом схожа на коноплю, а розмірами і формою листків нагадує полин гіркий (звідки й назва полинолиста). Стебло і листя опушені. Амброзія  — однодомна рослина, має одностатеві чоловічі квіти, зібрані в колосоподібні суцвіття на вершинах гілок, кошики з жіночими квітами розміщені в пазухах верхніх листків. 

Розрізняють дві форми амброзії:

• сірувата з червонуватими стеблами і дуже опушеними суцвіттями;

• зелена, розсіяноопушена.

Квітковий пилок амброзії шкідливий для людини. У період цвітіння, з середини липня до настання осінніх заморозків, серед населення спостерігається алергійне захворювання амброзійний поліноз. Алергію викликають білки — антигени, які знаходяться в пилку амброзії. Пилок амброзії, потрапляючи у ніс, бронхи, викликає сльозотечу, порушує зір, підвищує температуру тіла, відбувається різке запалення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, що призводить до приступів бронхіальної астми.

Заходи безпеки та боротьби із бур'яном:

• перед цвітінням, у період бутонізації, потрібно скошувати рослину або виривати із корінням та знищувати шляхом спалювання у спеціально визначених місцях;

• на узбіччях доріг можна застосовувати гербіциди для оприскування;

• на невеликих площах і присадибних ділянках потрібно проводити механічну боротьбу, шляхом ручного прополювання і скошування в міру відростання бур'яну, а також можна використовувати натрієву і амінну сіль (2-3 кг/га) в суміші з аміачною селітрою (10 кг/га) чи сульфатом амонію.

 

Америка́нський бі́лий мете́лик (Hyphantria cunea) — метелик родини Arctiidae, поліфаг, що пошкоджує понад 300 видів різних трав'янистих, кущових та деревних культур. Найулюбленішими культурами є шовковиця, клен американський, айва, бузина, вишня, груша, виноград, волоський горіх, слива, хміль, яблуня.

Серед садових дерев найуразливіші шовковиця, яблуня, груша, слива, айва, черешня, горіх. Вони повністю об'їдають листя на деревах, оповиваючи гілки павутиною. Така дефоліація насаджень призводить до порушення обмінних процесів у рослинах та їх ослаблення, внаслідок чого знижується врожайність та захисна, декоративна, естетична функція насаджень, погіршуються умови існування фауни. Гусениці поїдають листя, шість—вісім гнізд шкідника на плодовому дереві здатні повністю його знищити.

Американський білий метелик — білосніжний, з шовковистим відливом. Іноді трапляються особини з темними або жовтувато-коричневими цяточками на крилах. Живе 8—10 діб. Самки відкладають яйця на нижню частину листка, після чого гинуть. Гусениці, що відродилися, починають шкрябати епідерміс листя. Підростаючи, розповзаються по всьому дереву, а при відсутності корму мігрують на інші дерева. Життя гусениць триває 35—45 діб, але за цей час вони встигають завдати непоправної шкоди рослинам.

Метелик розвивається у двох генераціях. Зимує у стадії лялечки на штамбах дерев, у тріщинах кори, опалому листі, ґрунті, упаковці, ящиках.

Запобігання поширенню та боротьба:

Для запобігання занесенню американського білого метелика слід проводити детальний огляд імпортних вантажів, вітчизняної продукції, пакувального матеріалу, транспортних засобів, що надходять з карантинних зон, регулярно обстежувати багаторічні насадження. Вивіз плодів і садивного матеріалу із заражених господарств, населених пунктів проводити за узгодженням з карантинною інспекцією.

Агротехнічні заходи полягають у збиранні та знищенні гусениць та кладок яєць АБМ. Гілки з гніздами гусениць обрізають і спалюють. Одне не знищене гніздо дасть тисячі таких гнізд в наступному році.

Для ліквідації вогнищ американського білого метелика обробляють плодові сади та лісосмуги інсектицидами, дозволеними до використання в Україні.

У зоні поширення шкідника, особливо в населених пунктах, рекомендують застосовувати бактеріальні препарати.

 

Бактеріа́льний о́пік плодо́вих, збудником якого є Erwinia amylovora, надзвичайно шкодочинна хвороба плодових культур, облігатний паразит рослин та небезпечний фітопатоген. Збудник уражує близько 170 видів рослин. Найбільшої шкоди завдає рослинам родини Rosaceae. Найчутливішими плодовим культурами до опіку є: груша, яблуня, айва, слива, абрикос, вишня, персик. Декоративні та дикорослі: глід, піроканта, горобина, китайська айва, спірея, троянда. Існує виражена сортова різниця в чутливості до захворювання.

Збудник захворювання (бактерія) відносно стійкий до умов зовнішнього середовища. Опік квітів – перша типова ознака прояву бактеріального опіку – з’являється навесні в період цвітіння плодових дерев. Квіти в’януть, всихають, змінюють забарвлення від коричневого до чорного. Уражені бактеріальним опіком квіти можуть опадати, але частіше вони залишаються на рослині. Інфекція від квітів передається на сусідні листки і гілочки. Інколи ураження квітів може призвести до втрати цілої гілки чи дерева. Протягом декількох днів інфекція бактеріального опіку плодових поширюється пагонами на 15–30 см або більше. Інфіковані пагони змінюють забарвлення від світло- до темно-коричневого на яблунях та від темно-коричневого до чорного – на грушах. Листки можуть стати інфікованими після того, як бактерії потрапили до них безпосередньо через продихи на листку або, частіше, через поранення, завдані комахами, градом, вітром. Уражені листки залишаються на гілках, окремі гілки або цілі дерева виглядають ніби опалені вогнем, звідси і назва хвороби – «опік плодових». Плоди (особливо молоді) також чутливі до збудника захворювання бактеріальним опіком плодових. Недозрілий плід може інфікуватись через природні пори, ранки або через плодоніжку від сусіднього плоду чи квітки. Захворювання плодів особливо інтенсивно розвивається після дощів з градом. Вони стають коричневими та чорними. Часто з ураженого плоду виділяється липка рідина від молочного до янтарного кольору (бактеріальний ексудат).

Як попередити бактеріальний опік плодових дерев: лікування та профілактика захворювання. У захисті плодових культур від бактеріального опіку велике значення мають вчасне виявлення, прогнозування появи та розвитку інфекції у зонах підвищеного ризику. Для вчасного виявлення хвороби слід проводити моніторинг плодових насаджень. Встановлено, що симптоми захворювання можуть проявлятися в трьох періодах вегетації рослин: цвітіння, інтенсивний ріст молодих пагонів та осінній посилений сокорух. Ці періоди фітосанітарні інспектори обов’язково враховують під час планування проведення обстежень плодових насаджень.

Для запобігання поширенню бактеріального опіку плодових пропонують інтегровану програму хімічних заходів у поєднанні з поліпшенням санітарного стану садів, підрізуванням, викорчовуванням, підживленням дерев і використанням стійких або толерантних сортів. При застосуванні хімічних заходів, використовують засоби захисту рослин згідно Переліку пестицидів та агрохімікатів в дозволених до використання в Україні.

 

За́хідний кукурудзя́ний жук (лат. Diabrotica virgifera virgifera Le Conte) — небезпечний шкідник кукурудзи.

Личинки західного кукурудзяного жука живляться корінням кукурудзи. Але при їх відсутності певний час можуть живитися корінням деяких злакових трав, на яких не здатні повноцінно розвиватись. Личинки живляться корінням кукурудзи, що призводить до зменшення кореневої маси, поганого розвитку коріння і ураження його гнилями, які надають йому бурого забарвлення. Ослаблені рослини стають сприйнятливішими до різних захворювань, за рахунок того, що жуки та личинки є переносниками різноманітних збудників захворювань кукурудзи: грибкових, бактеріальних, вірусних. Пошкоджені дорослі рослини під час сильних вітрів та дощів легко полягають, і стебло набуває форми «гусячої шиї». При цьому стає повністю або частково неможливий механізований збір врожаю. Найбільша шкодочинність західного кукурудзяного жука проявляється на тих полях, де відсутня сівозміна. При беззмінному вирощуванні кукурудзи значно зростає щільність популяції цього шкідника.

Жуки живляться пилком, маточковими стовпчиками, незрілими зернами, листям кукурудзи. Крім цього, жуки можуть живитися пилком інших рослин з родин гарбузових, бобових, злакових, складноцвітих.

Методи боротьби:

Методи діляться на агротехнічні та хімічні, і вони мають запобігати поширенню, локалізації та знищенню виявлених осередків шкідника.

Агротехнічні методи:

– Дотримання сівозміни. Оскільки західний кукурудзяний жук — шкідник-монофаг, вирощування кукурудзи як монокультури сприяє його розвитку та поширенню. Рекомендовано повертати кукурудзу на те саме поле не раніше, ніж через 3 роки.

– Обстеження посівів кукурудзи. Для контролю за розповсюдженням шкідника важливим є регулярний моніторинг посівів. При цьому, оцінку фітосанітарного стану полів необхідно проводити не тільки спеціалістам Фітосанітарної служби, а й агрономам та фермерам, які вирощують кукурудзу. Особливу увагу варто приділяти територіям з високим ризиком появи цього шкідника — полям біля залізничних колій, аеропортів, а також тим, що знаходяться поблизу районів, уражених діабротикою.

Спосіб та період обстеження посівів залежать від фази розвитку шкідника. Пошук личинки проводять в травні-червні, а дорослої комахи — в період масового льоту, який припадає на липень та серпень. Для виявлення личинок проводиться огляд кореневої системи ослаблених і полеглих рослин. Коріння та ґрунт біля таких рослин рекомендується відібрати для фітосанітарної експертизи. Для виявлення імаго здійснюється огляд листків, волоті та качанів, а також встановлюються феромонні або клейові пастки з розрахунку 1 пастка на 5 гектарів.

– У разі виявлення західного кукурудзяного жука на полі проводиться комплекс карантинних заходів. Після збирання врожаю поле обов'язково переорюють. Даний агротехнічний захід сприяє загибелі яєць шкідника під час зимового промерзання ґрунту. На уражених діабротикою полях протягом трьох років вирощувати кукурудзу забороняється.

Хімічні методи:

Застосовувати пестициди проти західного кукурудзяного жука рекомендується у двох фазах його розвитку — личинки та імаго, відповідно до Переліку пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.

 

Золотиста картопляна нематода (Globodera rostoсhiensis (Woll.) Behrens ) – це вузькоспеціалізований вид, який паразитує на коренях картоплі, томатів та інших культурах з родини пасльонових. 

Розвиток картопляної нематоди відбувається в коренях рослини-господаря. В ґрунті нематода зберігається 10-12 років, а в окремих випадках навіть 20 років. Найбільшу шкоду паразит наносить на присадибних ділянках при незмінній сівозміні картоплі. Після сходів картоплі затримується ріст. Хворі рослини утворюють не чисельні слабкі стебла, які передчасно жовтіють. Хлороз починається з нижніх листків і поступово охоплює весь кущ. При сильному ураженні розвивається маса додаткових корінців („бородатість”). Бульб утворюється мало, вони дрібні, а іноді і зовсім відсутні. На коренях таких рослин знаходиться безліч цист (самок) нематоди. Цисти золотистого або темно-коричневого кольору, майже кулевидної форми, за розміром, як макове зерно, в тілі однієї дорослої самки-цисти міститься  від 45 до 1400 яєць. Восени цисти відпадають від коріння і зимують у грунті. Весною  при  наявності   рослини-господаря  з  яйця виходять личинки, які знаходять рослину живителя, вбурюються в її молоде коріння і живляться соками рослини протягом всього вегетаційного періоду. Сильно уражені рослини не цвітуть або цвітуть слабо і утворюють малі бульби в невеликій кількості. У ґрунті, в якому є велика кількість цист картопляної нематоди, врожай картоплі різко знижується, а інколи і зовсім відсутній.

Навесні під дією речовин, які виділяють корені рослини-живителя, з  яєць, що знаходяться в тілі самки (цисти), виходять личинки. Самка нерухома, майже округлої (іноді грушоподібної) форми з витягнутим головним кінцем. Личинки втрачають рухливість і починають живитись вмістом рослинних клітин. Самці (рухомі, червоподібної форми, завдовжки 1200 мкм) знаходять самок і запліднюють їх. Запліднені самки товстішають на задньому кінці, заповнюються яйцями і проривають тканини коренів, залишаючись протягом всього життя прикріпленими до них головним кінцем тіла. Продовжуючи живитися соками клітин, самки поступово перетворюються на округлі цисти, в яких яйця з личинками добре захищені від несприятливих умов зовнішнього середовища.

Основним джерелом поширення картопляної нематоди являється заражений грунт, садивний матеріал, сільгоспінвентар, транспортні засоби, до яких прилипли частинки ґрунту, взуття людини. Можливе механічне перенесення цист з тарою, вітром, дощовою водою, а також тваринами.

Велика роль в системі заходів боротьби відводиться застосуванню агротехнічного методу, який включає в себе використання в сівозміні культур, що не уражуються та заміну сприятливих до зараження сортів на стійкі сорти картоплі.  Важливо не допускати використання ураженої продовольчої картоплі на насіннєві цілі. У протинематодних сівозмінах вирощуються бобові, зернові, технічні культури, багаторічні трави та інші.

 

Томатна мінуюча міль (Tuta absoluta) — тропічний вид метеликів родини Виїмчастокрилі молі (Gelechidae). Ця комаха може завдавати помітної шкоди низці культивованих рослин, особливо томатам. Поширена у десятках країн усіх континентів.

Тіло молі має 6–7 мм завдовжки і 8–10 мм розмах крил. Основне його забарвлення темно-коричневе, поверхня матова, візерунок крил невиразний. 

Цей шкідник не завдає шкоди здоров’ю людини, але є небезпечним для сільськогосподарських рослин родини пасльонових. На даний час ця міль розповсюджена на всіх континентах. Пошкоджені плоди погано зберігаються та втрачають товарний вигляд. Головною рослиною-живителем південноамериканської томатної молі є томат, але вона може також пошкоджувати баклажан, картоплю та інші рослини з родини пасльонових. Гусениці шкідника можуть живитись на всіх частинах рослин томатів і пошкоджувати томати на всіх стадіях зростання. Вони утворюють великі плями на листі, так звані «міни», вигризають довгі ходи в стеблах і пагонах, зелених і зрілих плодах.

Метелик томатної молі невеликий, розміром приблизно 6 мм, з розмахом крил 10 мм, коричнево-сірого кольору. Гусениці невеликого розміру (0,5 мм), жовтуватого кольору. Доросла гусениця досягає розміру приблизно 9 мм, рожевого кольору.

Личинки поїдають всі надземні органи рослин, від листя часом лишаються самісінькі жилки. Ушкоджені плоди погано зберігаються, загнивають і втрачають товарну якість. 

Засоби профілактики і боротьби:

- суворий фітосанітарний контроль, включаючи заборону імпорту плодів і садивного матеріалу з країн, де шкідник набув значного поширення (Туреччина, Іспанія, Марокко, Єгипет, Сирія та ін.);

- візуальний та за допомогою феромонних пасток моніторинг у овочевих господарствах — рослин в період вегетації та сільгоспродукції, що зберігається;

- переривання життєвого циклу шкідника сівозмінами — чорним паром на строк не менше ніж 6-8 тижнів;

- уникання спільних посадок ранніх та пізніх сортів томатів;

- знищення метеликів за допомогою світлових, кольорових та феромонних пасток, а у закритому ґрунті — застосування хижих та паразитичних комах (клоп Podisus);

- видалення бур'янів на полі та в теплицях і поблизу посівів оскільки бур'яни часом стають резерваторами томатної молі;

- глибока осіння оранка ґрунту;

- в теплицях і парниках на 4-5 тижнів відкривати для прогрівання сонцем грунт — це знищуює лялечок метелика;

- знищення плодів і рослинних рештків, уражених шкідником;

- ретельне очищення земле обробної техніки, виробничого інвентарю, пакувального матеріалу та спецодягу працівників;

- облаштування захисними сіткам вікон, дверей та інших отворів у теплицях;

- використання високоефективних інсектицидів згідно Переліку пертицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.