Субота, 4 лютого
Ми у соціальних мережах:
Групи управління
s
20 травня 2021

Що надихає лікаря ветеринарної медицини Володимира Коцюбинського?

«Коли мені було 10-ть, я вишивав серветки. Пам’ятаєте, колись модні були?!  У сервантах, на  шафах і столах… Моя мама дуже гарно вишивала. Вишивала навіть  килими і  нам одного подарувала… Досі є! Вона й зараз вишиває, щоправда, вже не килими, а  подушечки онукам… Проте рідко – пальці болять», -  так розпочав свою розповідь про захоплення, через яке іноді прокидається о четвертій  ранку,  лікар, завідувач відділення хіміко-токсикологічних досліджень Волинської регіональної лабораторії державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області Володимир Коцюбинський.

У Всесвітній день вишиванки ми вирішили розповісти про нашого колегу. 

  Нині вишивальник має до 100 робіт - це не лише одяг (сорочки і плаття), а й картини та ікони. 

 «Під час навчання в академії, а  я завершив Львівську академію ветеринарної медицини, не вишивав… Якось часу не було», - згадує лікар. 

А повернула Володимира Коцюбинського до вишивання його дружина, яка теж навчалася в ветеринарній академії, проте на іншій спеціальності. На випускний у виші вона  подарувала Володимирові  вишиванку, яку сама вишивала… Після цього до нього знову повернулося натхнення.

«Тоді був такий період, що вишивали бісером. Мене так  це  захопило! І я почав вишивати іменні іконки. Таке було, що я вставав о  четвертій ранку і до шостої вишивав, а потім на восьму йшов на роботу. А зараз, звичайно, дещо інакше - двоє дітей, став завідувачем відділу - робота і побут забирають багато часу»,- зазначає Коцюбинський. А ще  каже, що був  період, коли  одну річ вони  з дружиною вишивали разом. Вона перед виробу, а він  - спинку.

На сьогодні у цій родині до вишивання долучився й восьмирічний син подружжя - Марко.

«Він два сердечка на 8 Березня для дівчаток, які йому подобалися,  вишив і подарував їм. Гордий був. Звісно, не без помочі мами, - розповідає тато хлопчика.

У робочому кабінеті Володимира Коцюбинського – іконка вишита власноруч. Колеги - захоплюються,  а в дитинстві, як зізнається лікар,  соромився навіть комусь розповідати, не те що показувати свої роботи. Зараз син пишається. А  самого  автора вишиванок вишивання надихає і заспокоює.